Меню сайту |
|
Статистика |
Онлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0 |
Митрофорний протоієрей Миколай Ковалик. Адреса: вул.Чапаєва 51.тел.2-15-71
|
Головна » Архів матеріалів
Моя країна - рідна Україна,
Яскрава зірка,світле диво з див.
Моя країна - м'ята і калина.
Земля ,що БОГ створив і освятив.
Умив джерельною і чистою росою,
Прикрасив квітами,красу деревам дав,
Підніс високо сонце над рікою,
І місяць золотий за обрієм сховав.
Люблю Тебе прекрасна Україно,
Волошки в житі,яблуневий цвіт,
Смереки в горах та стрункі ялини...
Для мене Ти найкраща. Це мій світ...
Переглядів: 502 |
Додав: Православна |
Дата: 21.08.2010
|
Щоб підтримати віру в учениках Своїх,коли вони побачать, як Він страждає, Ісус Христос показав їм Свою Божественну славу. Незадовго до Своїх страждань Ісус Христос взяв трьох учеників: Петра, Якова та Іоана і з ними піднявся на високу гору помолитися (За давнім церковним переданням, це була прекрасна гора Фавор, вкрита багатою рослинністю від підніжжя до вершини). Поки Спаситель молився, ученики від утоми заснули. Коли ж прокинулися, то побачили, що Ісус Христос преобразився: лице Його засяяло, наче сонце, а одяг Його став білим, як світло. В цей час до Нього з`явились, у славі небесній, два пророки, Мойсей та Ілля, і розмовляли з Ним про страждання і смерть, які Йому належало перетерпіти в Єрусалимі. Незвичайна радість наповнила тоді серця учеників. Коли ж вони побачили, що Мойсей та Ілля відходять від Ісуса Христа, Петро, не знаючи, що сказати, викликнув: "Господи! Добре нам тут бути; коли хочеш, зробимо тут три намети: Тобі один, Мойсеєві один і один Іллі". Раптом світла хмара осінила їх, і вони почули із хмари голос (Бога Отця): "Цей є Син Мій улюблений, в Якому Моє благовоління; Його слухайте!" Ученики зі страху попадали на землю. Ісус Христос підійшов до них, доторкнувся до них і сказав: "Встаньте і не бійтесь". Ученики встали і побачили Ісуса Христа у звичайному вигляді. Коли ж вони спускалися з гори, Ісус Христос повелів нікому не розповідати про те, що бачили, доки Він не воскресне з мертвих. (Див.: Мф 17, 1–13; Мк 9, 2–13; Лк 9, 28–36). Славне Преображення Господа нашого Ісуса Христа православною Церквою святкується 6 серпня (19 серпня н. ст.). Цей день вважається одним з великих свят. Своїм Преображенням Спаситель показав нам, якими стануть люди в майбутньому житті, в Царстві Небесному, як преобразиться тоді весь наш земний світ.
На свято Преображення, після літургії, приносяться у храм і освячуються для споживання виноград і взагалі плоди дерев, наприклад: яблука, груші, сливи тощо.
Переглядів: 501 |
Додав: Православна |
Дата: 19.08.2010
|
Свято, яке тепер відзначають в усьому православному світі, поширилося із Константинополя. Наприкінці кожного літа в столиці Візантії спалахували епідемії різних хвороб. Прохаючи Господа позбавити місто від напасті, священики виносили для поклоніння віруючим древо Животворящого Хреста Господнього. У ІХ столітті ця традиція утвердилася по всій Візантії, а до кінця ХІІІ століття – в усіх Помісних Православних Церквах світу. З грецької назва свята перекладається як «урочиста церемонія», «хресний хід». У день свята згідно з уставними приписами на середину храму виноситься прикрашений квітами Хрест Господній.
У народі свято отримало назву Медовий Спас. Поспішаючи вранці на богослужіння, люди приносять із собою для освячення перші плоди і запашний мед.
Окрім того, чотирнадцятого серпня за церковним календарем вшановується пам’ять братів Маккавеїв. Свято на честь мучеників Маккавеїв – одне з найдавніших у християнській Церкві. Ім’я Маккавей дослівно перекладається: «Хто подібний Тобі із богів, Господи». Так прозвали іудейського вождя Іуду, який у ІІ столітті до Різдва Христового мужньо боровся проти сирійського царя Антіоха Єпіфана, захищаючи від наруги Храм Господній у Єрусалимі. Маккавеями стали називати також братів Іуди і його нащадків. Якось сім братів Маккавеїв і їхня мати Соломонія відмовилися принести жертву ідолам. Язичники жорстоко стратили непокірних. Сталося це 166 року до Різдва Христового. Приклад непохитної віри братів-мучеників пізніше надихав перших християн мужньо зносити гоніння.
Цього ж дня Православна Церква відзначала Святкування Всемилостивому Спасу і Пресвятій Богородиці. Воно встановлене з нагоди знамень від ікон Спасителя, Божої Матері та святого Хреста, явлених під час битви святого благовірного князя Андрія Боголюбського з волзькими болгарами. Відбулося це у ХІІ столітті. Таким чином, чотирнадцятого серпня Церква молитовно звертається до Господа Ісуса Христа, Який через свій Чесний Хрест і іконописне зображення проявив до людей щедру милість, до Його Пречистої Матері та до святих мучеників Маккавеїв. І просить їхнього небесного заступництва та допомоги Божої у стоянні в вірі.
Переглядів: 616 |
Додав: Православна |
Дата: 13.08.2010
|
З'єднались два серця і дві стежини,
Переплелись в одну життя дорогу.
Від нині ви - уже нова родина,
Де спільні будуть радість і тривоги.
Та знайте, любі, щастя – ніжна птиця,
Гніздечко в'є, де вірність лебедина,
Де щирість і любов в очах іскриться –
Благословенна є така родина!
Переглядів: 879 |
Додав: Православна |
Дата: 09.08.2010
|
ПОСЛАННЯ Патріарха Київського і всієї Руси-України ФІЛАРЕТА преосвященним архіпастирям, боголюбивим пастирям, чесному чернецтву та всім вірним Української Православної Церкви Київського Патріархату з нагоди свята Хрещення Київської Руси-України Дорогі браття і сестри! Сьогодні повнота Православної Церкви і наша країна відзначають річницю величної події – Хрещення Київської держави, Руси-України. Сьогодні ми молитвою і богослужінням прославляємо Бога за велику милість до нашого народу, бо від язичницької темряви і тіні смертної наші предки були покликаний до світла істинної й спасительної віри. Сьогодні ми прославляємо і великого князя нашого, рівноапостольного Хрестителя Руси Володимира, який не тільки сам прийняв Православ’я, але й народ свій привів до Церкви Христової.
...
Читати далі »
Переглядів: 648 |
Додав: Православна |
Дата: 28.07.2010
|
12 липня православні християни відзначають день пам'яті святих апостолів Петра і Павла. Напередодні завершився Петрівський піст, який цього року став найдовшим з можливих через ранній Великдень - він тривав цілих шість тижнів (найкоротший Петрів піст триває всього вісім днів). Це одне з п'яти головних церковних свят. Святі апостоли Петро і Павло відносяться до найбільш видатних людей ранньої історії Церкви. Вони походили з різних станів і стали християнами в різний час за абсолютно різних обставин. За євангельським переказом, сам Ісус Христос закликав Симона (Петра) з братом Андрієм в учні. Симон став найбільш ревним послідовником Ісуса і за свою міцну віру в те, що Ісус є Христос, Син Божий, отримав від нього ім'я "Петро", що в перекладі з грецької означає "камінь". Як оповідає Євангеліє від Матвія, Спаситель обіцяв заснувати на цьому камені Свою Церкву. Петро першим почав проповідувати в Єрусалимі про воскреслого Христа і найбільше постраждав за віру.
Апостол Петро, один з перших і найближчих учнів Христа, спочатку був простим рибалкою на відміну від апостола Павла, який народився в знатній сім'ї і в молодості був гонителем християн. Навернення Павла (тоді ще носив іудейське ім'я Савл) трапилося вже після земної смерті Спасителя: згідно з легендою, якось дорогою в Дамаск Савл був засліплений незвичайним світлом і почув голос Христа, який вказав йому шлях до істини. Однак, незважаючи на різний початок життєвого шляху, обидва апостоли згодом стали ревними проповідниками Христової віри, за що їх і було страчено: згідно з переказом, це сталося в один день - 12 липня 67 року. Мощі Петра і Павла спочивають у римській базиліці. Апостоли Петро і Павло найбільше потрудилися в проповіді християнства серед іудеїв і язичників, тому Церква називає їх первоверховними апостолами. Шанування святих апостолів Петра і Павла почалося відразу ж після їхньої страти. Місце їх поховання було священним для перших християн. Святкуючи цього дня пам'ять апостолів, Православна Церква прославляє духовну твердість святого Петра і розум святого Павла, оспівує в них образ звернення тих, хто грішить і виправляється: в апостола Петра - образ того, хто зрікся Господа і покаявся, в апостола Павла - образ того, хто чинив опір проповіді Господній і потім увірувався.
Переглядів: 708 |
Додав: Православна |
Дата: 12.07.2010
|
7 липня за новим стилем Свята Православна Церква вшановує Різдво святого Іоана Предтечі, Хрестителя Господнього. Це є велике свято, хоча і не дваннадесяте. Коли Сонце Правди, Христос Бог наш захотів засяяти світові, то перше з'явився дениця – Предтеча Христовий. Він народився в Ютті поблизу Хеврона від праведної Єлизавети, яка була безплідною. Святий євангеліст Лука детально нам подає опис цієї події: «У дні Ірода, царя Юдейського, був священик на ім'я Захарія, з денної черги Авиєвої, і жінка його з дочок Ааронових, а ім'я її Єлизавета. Обоє вони були праведні перед Богом, виконуючи всі заповіді і настанови Господні бездоганно. У них не було дітей, бо Єлизавета була неплідна, і обоє були вже похилого віку. Одного разу, коли він за чином своєї черги служив перед Богом, за звичаєм священства, йому випало покадити, ввійшовши до храму Господнього, а вся безліч народу молилася зовні під час кадіння. Тоді з'явився йому ангел Господній, стоячи праворуч жертовника кадильного. Збентежився Захарія, побачивши його, і страх напав на нього. Ангел же сказав йому: не бійся, Захаріє, бо почута молитва твоя, і жінка твоя Єлизавета народить тобі сина, і наречеш ім'я йому Іоан; і буде тобі радість і втіха, і багато хто народженню його зрадіє... І сказав Захарія ангелові: з чого я пізнаю це? Бо я старий, і жінка моя постарілася у днях своїх. Ангел сказав йому у відповідь: я Гавриїл, що стою перед Богом, і посланий говорити з тобою і благовістити тобі про це. І ось ти будеш мовчати і не матимеш можливості говорити до того дня, коли збудеться це, за те, що ти не повірив словам моїм, котрі збудуться свого часу» (Лк. І, 5-15, 18-20). Чудесне народження Іоанове було предтечею ще більш чудесного Різдва Христового. Блаженний Августин у слові своєму на цей день свята Різдва Іоана Предтечі каже: «Сьогодні святкуємо ми день народження святого Іоана, честь, яка, на нашу думку, не віддається нами жодному святому. В усьому християнському світі святкується народження тільки Господа і Предтечі Іоана». Недаремно про Різдво Іоанове розповідає нам і Святе Благовістя. У святого євангеліста Луки далі ми читаємо у першій главі: «Єлизаветі ж настав час родити, і вона народила сина. І почули сусіди й родичі її, що звеличив її Господь милістю Своєю, і радувалися з нею. І восьмого дня прийшли обрізати немовля, і хотіли назвати його ім'ям батька його Захарією. На це мати його сказала: ні, хай буде названий Іоаном. І сказали їй: адже нікого нема в роді твоїм, хто звався б ім'ям тим. І питали знаками в батька його, як би він хотів назвати його. Попросивши дощечку, написав слова: Іоан буде ім'я йому. І дивувалися усі. І відразу відкрилися уста його і язик його, і він почав говорити, благословляючи Бога. І був страх у всіх навколишніх жителів; і у всій країні Юдейській розповідалося про все це» (Лк. І, 57-65).
...
Читати далі »
Переглядів: 724 |
Додав: Православна |
Дата: 07.07.2010
|
З кожним роком в Україні все ширше відзначається ніч на 7 липня – так званого Купала. Дуже часто це «свято» називають «Іваном Купалом», але це неправильно. У Православній Церкві в цей день припадає свято Різдва Іоана Предтечі. У язичників ні про якого «Івана» і мови бути не може. Назва «Купала» пов'язана з одним із ритуальних дійств цього свята. Купало – одне з головних свят стародавніх язичників-слов'ян, хоча походження у нього швидше за все не слов'янське. Купало – свято Ярила – божества сонця. Купало був у першому ряді язичницьких богів і вважався богом земних плодів, третім, чи п'ятим по значущості після Перуна. Язичницьких культів сонця не перелічити. Обожнювати сонце – це не просто традиція язичників, це їх непорушнє правило. Сонечко починає йти на спад – «вмирає», і треба його «підгодувати». У всіх сонячних культах цього дня обов'язково приносилися жертви. Птахи, тварини, а часом і люди спалювалися у вигляді приношення сонцю, що обожнювалося, щоб їх енергією воно «підкормилось» і не «померло».
...
Читати далі »
Переглядів: 936 |
Додав: Православна |
Дата: 05.07.2010
|
Люди особливо поблажливі до себе часто говорять, мовляв, для чого ходити до церкви, якщо Бог в душі?
Чи не надто сміливе твердження, що Бог є в душі, коли людина сама виганяє його, ігноруючи Його ж прохання про кров і тіло, про спогад під час Страстної вечері у Черверг перед розп'яттям?
Чи не той бог, що дияволом зветься собі спокійно живе в нашій душі, сіючи там байдужість до святості, до справжної присутності Бога. Згадаймо хоча б Достоєвського : "Отут диявол з Богом бореться, а поле битви - серця людей".
Серце людини без Бога сліпе: в своїй короткозорості йому привиджується Бог, а розманіжена життєвим комфортом душа навіть відчуває його присутність. А звідки йому взятися, якщо людина живе поза Церквою.
Та не людині судити про людину. Якщо людина щонеділі ходить ( в прямому розумінні) до Церкви, це не значить, що знаходить там Бога й відкриває свою душу для його присутності. Це не значить, що в подальшому живе для Бога. І це ще багато чого не значить...
Потрібно не „ходити” до Церкви, як на роботу, а бути присутнім у Тайні Святої Літургії.
Важливо навіть не скільки знати, що відбувається в Церкві під час Богослужіння, скільки глибоко вірити, віддаючи своє серце Богові Церква - це шлях до нашого спасіння. Це місце, де душа говорить з Богом через спільну молитву. Свята Літургія - це час прославлення Бога.
Переглядів: 631 |
Додав: Православна |
Дата: 28.06.2010
|
Існує традиція в нашій парафії,що на десяту п"ятницю після Великдня в селі Шевченкове біля кринички збираються парафіяни разом із священиком,щоб осв"ятити воду. З давніх давен, сюди приходять люди,вода в цьому джерелі і справді має цілющу силу. Ще в XV|| ст. (за архівними документами) між с, Кадиївка і Ярмолинцями, монах серб(родом із Сербії) зціляв людей, за це був спалений в бочці зі смолою. Говорять що десь недалеко від джерела він і похоронений. На цьому місці в полі був встановлений камінь, який заважав при польових роботах,і одному із механізаторів довелося цей камінь викопувати, з тяжким трудом він витягнув цей камінь і привіз на бригаду. після чого мучився аж поки не відвіз каменя на місце. В джерелі холодна вода ,але ще ніхто від неї не захворів. Селяни розповідають багато історій про цілющі властивості цієї води, доглядають за джерелом і мріють про будівництво "купальні ", яку обіцяла спорудити місцева районна влада.
Переглядів: 607 |
Додав: Православна |
Дата: 11.06.2010
|
« 1 2 ... 20 21 22 23 24 ... 28 29 »
|
Календар |
« Квітень 2024 » | Пн | Вт | Ср | Чт | Пт | Сб | Нд | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 |
|
|