Архів матеріалів - Українська Правосла церква смт Ярмолинці

Зелені Свята

Трійця, Тройця - це церковне свято, яке відзначають у 8 неділю після Пасхи. Через те, що це свято припадає на 50-й день після Пасхи, церква називає його ще П’ятидесятницею.

Цього дня завершилося Божественне одкровення про те, що Бог є Троїчний – Він – Отець, Син і Дух Святий. Не три Боги, а Один у трьох Особах. Дух Святий зійшов на учнів і апостолів у вигляді вогненних язиків, як про це написано в Книзі Діянь. Вони почали проповідувати різними мовами так, що багато тих прочан, які прийшли на свято до Єрусалиму з різних країв землі, почули проповідь Євангелії мовою тієї місцевості, з якої вони були. Це чудо Господь зробив для того, щоб апостоли могли швидше донести Благу Вість до жителів різних країв землі.

Це велике, радісне й багатогранне свято: Свято п’ятидесятниці, День Святої Трійці, День народження Церкви. В цей день ми святкуємо і завершення Божественного откровення про Бога як про Святу Трійцю. Також цього дня ми впевнюємося в тому, що Бог є дійсно любов, що Він все зробив для нашого спасіння. І тепер від кожного з нас залежить, чи приймаємо ми ці великі дари, чи готові ми ці можливості, що дав нам Господь, використати для спасіння повною мірою у своєму повсякденному житті, щоби досягнути Царства Небесного, до якого кличе Він кожного з нас через Євангеліє, через Свою Церкву.

Господь, як той люблячий отець з відомої притчі про блудного сина, стоячи на дорозі, виглядає нас, як Своїх улюблених дітей і чекає, коли ж ми повернемося з далекої країни, де ми, на жаль, часто марнуємо своє життя і таланти – все те, що Він дав нам у великій кількості для того, щоб ми мали все необхідне для нашого спасіння.

Переглядів: 766 | Додав: Православна | Дата: 02.06.2012

Вознесіння Господнє

Після Воскресіння Господь наш Ісус Христос сорок днів залишався на землі. Він мав зійти на небеса відразу, але Він залишився на землі, щоб переконати всіх в істинності Свого Воскресіння.

Святим апостолам Він «…являв Себе живим з багатьма вірними доказами, протягом сорока днів являючись їм і говорячи про Царство Боже» (Діян. 1, 3).
Христос возноситься на небо з гори Єлеонської, де так часто проводив ночі в молитві, де зрадив Його Іуда, звідки починався Його голгофський шлях.
Христос возноситься на небо, де належить Йому бути і де Він повинен приготувати місце для нас: «…Я йду приготувати місце вам» (Ін. 14, 2).

Як у Старому Завіті первосвященик входив у святая святих, щоб просити за людей перед Богом, так і Христос возноситься на небо, «…щоб заступатися за них» (Євр. 7, 25). Уже самої Його присутності на небі достатньо для нас, тому що Той, Хто освятив і підніс у Його Особі людську природу, покриє милістю і тих, заради кого Христос прийняв людське єство. Отже, «Хто зійшов, Той же і піднявся вище всіх небес, щоб наповнити все» (Єф. 4, 10).

Христос був піднесений на небо Своєю божественною силою. Хмара, що приховала Його від очей апостольських, була не засобом перенесення, а почестю Божества, як і слава Бога Ізраїлева у вигляді хмари наповняла скинію. «І покрила хмара скинію зібрання, і слава Господня наповнила скинію» (Вих.. 40, 34). Місце Його після Вознесіння — місце «вище всіх небес».

Чому ж апостоли після Вознесіння, розлучившись із Христом, повертаються до Єрусалима без суму, а з радістю?

Вони запам’ятали насамперед обіцяння Христове: «Я з вами по всі дні до кінця віку. Амінь» (Мф. 28, 20). Він, всюдисущий і всенаповнюючий, завжди з нами і Своїм Божественним і людським єством: у світі, у Церкві, в Євхаристії, у житті, в душі.

Вознесіння Христове зміцнює нашу віру, яка і полягає в тому, щоб вірити в невидиме. Великою заслугою апостолів було те, що вони через видиме людство Ісуса Христа увірували в Його Божество. Але ще більша заслуга тих, котрі вірують у Нього, не убачивши: «Блаженні ті, що не бачили й увірували» (Ін. 20, 29).

Вознесіння Христове зміцнює нашу надію. Вже той факт, що Христос людську природу возніс на небо, дарує нам надію, що й ми там будемо. Крім цього, Сам Христос говорив: «І коли піду і приготую вам місце, прийду знову і візьму вас до Себе, щоб і ви були там, де Я» (Ін. 14, 3).

Вознесіння Христове зігріває в нас любов до небесних предметів. Апостол Павел говорить: «Шукайте горнього, де Христос сидить праворуч Бога; про горнє помишляйте, а не про земне» (Кол. 3, 1 – 1); тому що «де скарб ваш, там буде й серце ваше» (Мф. 6, 21). А про те, що Дух Святий є та сама любов, що спрямовує нас до всього небесного, говорить Божественний Учитель Своїм учням: «…краще для вас, щоб Я пішов; бо, як Я не піду, Утішитель не прийде до вас; а як піду, то пошлю Його до вас» (Ін. 16, 7).

«Що далеко від очей, далеко від серця», — це прислів’я справедливе тільки щодо стосунків між людьми, але не ставлення людини до Бога. Тут вірніше буде інше: «Далеко від очей — близько до серця». Адже і після Вознесіння Христос не раз являвся людям:т Він з’явився на шляху в Дамаск, щоб із Савла, гонителя Церкви, зробити апостола народів. Можна з вірою прийняти, що являвся Він і Своїй Пресвятій Матері, поки Вона перебувала на землі. Являвся Він багатьом святим угодникам. Побачимо і ми Його при кончині світу, коли Він прийде судити живих і мертвих.

Головною справою для нас має бути те, щоб у той останній день показати праведному Судії і засвідчити перед Ним, що Його Вознесіння дійсно стало для нас зміцненням віри, утвердженням надії і зігріванням любові. Якщо так буде, тоді ми почуємо з вуст Божественного Спасителя: «Прийдіть…наслідуйте Царство, уготоване вам від створення світу» (Мф. 25, 34). Амінь.

Переглядів: 559 | Додав: Православна | Дата: 23.05.2012

День Матері

День Матері відзначається у другу неділю травня, бо це місяць Пречистої Діви Марії, яка благословила у хресну путь свого єдиного сина - Спасителя людства. До Матері Божої звертаються християни, просячи заступництва і допомоги. У травні, коли природа Мати виряджає свою доню Землю в пишному уборі весняних квітів у дорогу життя, праці й радості, люди висловлюють подяку материнській самопожертві і відзначають День Матері.

Вперше організувала День Матері американка із Філадельфії Анна Джарвіч у 1910 році. А в 1914 на клопотання Анни Джервіс (вона рано втратила матір і запропонувала, щоб люди разом вшановували і матір-неньку, і матір-Землю, і Матір Божу) Конгрес США встановив нове державне свято. Після першої світової війни це свято почали відзначати у Швеції, Норвегії, Данії, Німеччині, Чехословаччині.

Серед української громади День Матері вперше влаштував Союз українок Канади в 1928 році. Наступного року це свято відзначалося вже й у Львові. Ініціатором урочистостей була редактор тижневика «Жіноча доля» Олена Кисилевська. Відтоді в другу неділю травня День Матері відзначали дуже широко. З 1990 року завдяки зусиллям громадських організацій, зокрема Союзу українок, свято Матері повернулось в Україну.

Жінка споконвіку вважалася берегинею домашнього вогнища та сімейного затишку. Для українців образ Матері триєдиний. Любов до рідної неньки переросла у глибоку пошану до Матері Божої, яка завжди була покровителькою українців, та невгасиму палку любов, що втілювалася у вічній боротьбі, до Матері-Батьківщини.

Любов матері... Що може бути сокровенніше? Жінка-мати - лаконічно, але водночас так багато... У нас підсвідомо живе довіра до неї, ми знаємо, що мати не відвернеться від своєї дитини, її любов сильніша за буденні образи. Ніхто так, як вона, не здатен відчути і зрозуміти зранену душу. Її серце щемить, коли дитині погано, вона співпереживає з нею, уміє поспівчувати. Уявляєте, який безмір любови в жінки, яка є Матір'ю для усіх нас!

Так, коли проблеми гнітять розум, ми з дитячою щирістю хочемо відгородити себе від них, прибігши під покров Пресвятої Діви Марії. Це невипадково. Помираючи на хресті, Ісус заповів улюбленому апостолові Івану опікуватися Марією, сказавши: «Сину, ось мати твоя", а до Марії: «Жінко, ось син твій". Тим самим віддав їй під опіку кожного з нас. Вона, будучи Матір'ю Божого Сина, стала небесною опікункою для усіх людей.

«Потіха заплаканих, скривджених заступниця, бурями гнаних пристань, немічних покров, хворих відвідання, жезл старости - Мати Бога нашого. Тому то ми до Тебе прибігаємо, визволи від усяких негод рабів Твоїх". Такі величні гимни співають Марії не тільки у травні, але й упродовж року ми не забуваємо про Неї.

Богородиця посідає чільне місце в релігійній свідомості українців. Це пов'язано з ментальністю та суспільним ладом. В Україні жінка споконвіку асоціювалася з берегинею сім'ї. Представники сильної статі нашого народу просили підмоги в небесної Матері. Ще в давні часи князі благали її про заступництво, віддавали честь і хвалу Марії за перемогу в битвах. Богородиця стала опікункою лицарів українського духу - козацтва. А День Української Повстанської Армії і Українського Війська, який відзначають 14 жовтня, засвідчує, яка важлива для нас її ласка. Жити під її покровом бажав кожен.

Величезну роль у вихованні дітей відіграє перша, найрідніша у світі людина - рідна матір. Саме від неї залежить релігійне виховання дитини і саме мати прищеплює любов до рідної землі. Історія України дуже жорстока і кривава. Було чимало таких моментів, що, здавалося, українська нація може зникнути з лиця землі. Але не менше ця земля славиться національними героями, яким ми завдячуємо своєю незалежністю. У вихованні справжніх патріотів велика роль відводиться матері, яка завжди боролася за духовне збереження своїх дітей, щоб вони були свідомими українцями, пам'ятали свою національну спадщину і походження та виростали на користь своєї держави.

На долю української матері випало чимало болючих випробувань, але вона завжди знаходила силу і мужність їх зносити, бо вірила в опіку Божої Матері і мала надію, що здійсниться бажання багатьох поколінь - відродиться незалежна Україна. Упродовж віків українська мати попри всі нещастя і страждання зуміла передати своїм дітям любов до всього рідного.

Кажуть, що великі люди не народжуються - їх вирощують матері. Все це факти, які тільки підтверджують, що впродовж тисячоліть, незважаючи на всі лихоліття, жінка-мати є вічним джерелом невичерпної любови та берегинею національних традицій.

У день вшанування матерів варто зупинити на мить шалений ритм життя і задуматися, чи не забули ми раптом про свою найдорожчу у світі людину. Тому що це день пам'яти про матерів цілого світу, коли віддається належне їхній праці і безкорисливій жертві задля блага своїх дітей.

Переглядів: 602 | Додав: Православна | Дата: 13.05.2012

Вітаємо!

Наша парафія збагатилась маленькою парафіянкою. Таїнство хрещення та Миропомазання прийняла

Прокопчук Іванна-Анна Тарасівна.

Народжена 21 лютого 2012 р.Б в родині Тараса та Ольги Прокопчук.

Вітаємо рідних та хресних батьків:Корчинську Тетяну,Герасимчук Олександра,Гуменюк Тетяну, Стрілець Андрія.Бажаємо Вам виховати довірене Вам духовне диття ,доброю.практикуючою християнкою.

Переглядів: 541 | Додав: Православна | Дата: 30.04.2012

Фестиваль Ярмолинецька гаївка

У третій день великодніх свят ,відбувся II-ий фестиваль "Ярмолинецька гаївка" . Участь у сьогоднішньому святі,взяли: колектив "Паросток" Ярмолинецького тер. центру. парафія "Пресвятої Трійці" с. Монастирок. парафія Преображення Господнього" смт. Ярмолинці. Свої вірші прочитала поетеса ,Леся Статкевич. виступила найстарша учасниця клубу "Паросток"Наталія Білик.Пропонуємо Вашій увазі невеличкий фоторепортаж.

Переглядів: 687 | Додав: Православна | Дата: 17.04.2012

ПАСХАЛЬНЕ ПОСЛАННЯ (2012)

ПАСХАЛЬНЕ ПОСЛАННЯ (2012)

ПАТРІАРХА КИЇВСЬКОГО І ВСІЄЇ РУСИ - УКРАЇНИ Ф І Л А Р Е Т А
Преосвященним архипастирям,
боголюбивим пастирям, чесному чернецтву та всім вірним
Української Православної Церкви Київського Патріархату

Дорогі браття і сестри!

ХРИСТОС ВОСКРЕС!

Найбільшим злом, яке існує у світі, є смерть. Люди помирають не тому, що життя для них стає тяжким, а тому, що через гріх першої людини, Адама, смерть увійшла в їхню природу. Людина не хоче помирати навіть тоді, коли тяжко хворіє і через старість стає непрацездатною. Чому вона не хоче помирати? Тому що її природа створена Богом для життя вічного. Будучи свобідною, людина обрала не життя, а смерть: через гріх Адама смерть пошкодила людську природу, яку оновити людина не могла. Не могли цього зробити й ангели, оскільки людську природу створили не вони. Людину створив Бог! Тому оновити, а це значить подолати в людській природі смерть, міг тільки її Творець, тобто Бог.

Зі Свого чоловіколюбства Син Божий втілився, став людиною, постраждав на хресті, помер і на третій день воскрес – і таким чином подолав смерть у людській природі. Якби Син Божий не втілився і не став людиною, Він би не помер; а якби не помер, то і не воскрес і не переміг би смерть у людській природі. А це означає, що смерть продовжувала б панувати над родом людським.

Сьогодні ми святкуємо «смерті умертвіння… іншого, вічного життя початок…» (7 пісня Пасхального канону). В пасхальні дні у храмах за богослужінням постійно звучать слова «Христос Воскрес!», на які відповідаємо: «Воістину Воскрес!». Якщо в когось немає віри у Воскресіння Христове, то навіщо відповідати «Воістину Воскрес!»? Не треба говорити неправди!

Чому ми радіємо?! Адже воскрес Христос, а не ми. В тому то й справа, що воскресіння Христове безпосередньо стосується кожного з нас. Як через тілесного родоначальника людства Адама, який ввів у людську природу смерть, підкорилися закону смерті всі люди, з’єднані з ним через тілесне народження, – так у духовному родоначальнику Ісусові Христі воскреснуть всі, духовно відроджені Ним, з’єднані з Ним вірою (див. 1 Кор. 15: 20–22, 47–48). Те, що відбулося з Адамом, перейшло на весь людський рід. Тому те, що сталося з Ісусом Христом, у свій час звершиться над усім людством. Апостол Павло ясно і впевнено свідчить: «Як в Адамі всі вмирають, так у Христі всі оживуть» (1 Кор. 15: 22). Ми помираємо тому, що споріднені з Адамом померлим, а воскреснемо через те, що хрещенням з’єдналися з воскреслим Христом.

Підсвідомо ми радіємо тому, що Син Божий Господь наш Ісус Христос оновив нашу занепалу природу, а це означає, що ми воскреснемо тілами для життя вічного. Померлі продовжують існувати душею, оскільки вона створена безсмертною за своєю природою. Але, живучи на землі, людина чинить добро чи зло не тільки душею, а й тілом, – тому тіло також повинно або блаженствувати, або страждати у вічності, відповідно до того, яким було проваджене життя на землі. Тому нас не повинно турбувати питання: воскреснемо ми чи ні. Якщо Бог сказав: воскреснуть усі люди, – значить, так і станеться. Воскресне кожна людина, незалежно від того, вірить вона в це чи не вірить. Загальне воскресіння залежить не від людини, а від Бога, від Його всемогутності. Спаситель наш Ісус Христос твердо обіцяв: «…Я живу, і ви будете жити» (Ін. 14: 19).

Переважна більшість людей не думає про вічне життя, про воскресіння. Вони присвячують себе тимчасовому, земному, забуваючи про своє вічне призначення. Апостол Павло ясно говорить: «Невже не знаєте, що неправедники Царства Божого не успадкують? Не обманюйте себе: ні блудники, ні ідолослужителі (а ті, що поклоняються мамоні, тобто багатству, також є ідолослужителями. – П. Ф.), ні перелюбники… ні злодії, ні лихварі, ні п’яниці, ні хижаки – Царства Божого не успадкують» (1 Кор. 6: 9–10). Але правдиві християни, які є такими не по назві, а по суті, готуються до вічного життя. Серед мінливого земного життя воскресіння Христове дарує душі християнина велику втіху і відраду.

Воскресіння Христове дарувало нам віру, сильнішу за земні страждання. Воно дає нам силу перемагати їх, бо радість Воскресіння Христового для всіх християн є джерелом світла, миру, любові, мужності й сили.

У ці пасхальні дні сердечно вітаю вас, преосвященні архіпастирі, боголюбиві пастирі, чесне чернецтво, дорогі браття і сестри, зі святом світлого Воскресіння Христового. Поздоровляю з Пасхою Христовою Президента України Віктора Януковича, Український уряд, Верховну Раду, Збройні сили України, всіх християн України і весь український народ. Сердечно вітаю всіх українців у Європі та Азії, в Канаді, в Америці та Австралії.

Нехай оновить воскреслий Господь Ісус Христос наші духовні й тілесні сили на добрі діла для блага нашої Української держави та українського народу.

Нехай Христос Спаситель приведе Українське Православ’я до єдиної Помісної Української Православної Церкви. Йому слава і поклоніння на віки віків.

Воістину Христос Воскрес!

Філарет,
Патріарх Київський
і всієї Руси-України

Переглядів: 546 | Додав: Православна | Дата: 17.04.2012

Христос Воскрес

"Христос воскрес!"-десь пролунало,
І на душі святково стало.
Ось кошики із рушниками
Несуть до церкви із пасками.

Святково свічки засвітились,
І всі частунки освятились.
"Христос воскрес"-лунають дзвони.
Хай зникнуть всякі перепони!

Хай у душі панує свято,
Хай успіхів буде багато!
Хай завжди і у всім щастить.
І хай вас Бог благословить!

Переглядів: 497 | Додав: Православна | Дата: 17.04.2012

Сьогодні Велика п’ятниця – найскорботніший день для християн

У Велику п’ятницю Церква згадує неправедне осудження синедріоном Ісуса Христа. Це найскорботніший день для християн, тому що саме в п’ятницю Христос добровільно віддав
Себе на хресну смерть заради людей.

На богослужінні згадується час, коли Ісус Христос віддав на Хресті свій дух Богу Отцю, а тайні учні Його – Йосиф Ариматейський і Никодим випросили дозвіл у Пилата та зняли з хреста для поховання Пречисте Тіло Господнє (Ів. 19,8-10).

Страсна п’ятниця – найпісніший день Великого посту. В усіх храмах з вівтаря виноситься плащаниця – зображення зняття з хреста Тіла Господнього.

Служиться Велика Вечірня, на ній читається Євангеліє від св.Матфея про страсті і смерть Ісуса Христа, від суду у Пилата до поховання у гробі Йосифа. Коли починають співати стихири, процесія виходить з хрестом і хоругвами з церкви, священики несуть плащаницю. Обхід довкола церкви символізує похорон Ісуса Христа. В стихирах проявляється глибокий жаль і співчуття з причини смерті Спасителя.

Після завершення обходу процесія повертається до храму, де на стіл покладається плащаниця, що зображає гріб Господній.

У Великі п’ятницю й суботу віруючі йдуть до плащаниці, щоб вклонитися Спасителеві.

Переглядів: 555 | Додав: Православна | Дата: 13.04.2012

Благовіщення!

7 квітня православна Церква відзначає один з найбільших двунадесятих празників у літургійному році – празник Благовіщення Пресвятої Богородиці. Це третє за значенням народно-релігійне свято після Великодня і Різдва Христового.

В основі свята — повідомлення архангела Гавриїла Діві Марії «благої вісті» (звідси і Благовіщення) про народження у неї божественного немовляти, Спасителя роду людського.

Після того, як Марія була заручена з Йосифом, з'явився до неї архангел Гавриїл і сказав: «Радуйся, благодатна, Господь з тобою» (Луки, І, 28); «Зачнеш у лоні і породиш сина і назвеш його Ісус. Він буде великий і Сином Всевишнього назветься, і дасть йому Господь Бог престіл Давида, батька його, і царюватиме над домом Якова повіки та й царству його не буде кінця». Марія ж сказала: «Як же це станеться, коли я мужа не знаю». Відповів архангел: «Дух Святий найде на тебе й сила Всевишнього окриє тебе, — тим-то й Святе, що народиться, назветься — Син Божий. У Бога нема неможливого». І сказала Марія: «Я раба Господня, нехай буде мені по твоєму слові» (Луки, І, 31-38).

В Назареті, на тому місці, де Архангел Гавриїл благовістив Діву Марію, побудований храм в пам'ять Благовіщення Богородиці.

Святкування Благовіщення встановлене Церквою у IV ст. після того, як самостійно почали відзначати Різдво Христове. Дату Благовіщення встановили, відрахувавши 9 місяців від Різдва. Крім того, Св. Афанасій Великий пояснював дату Благовіщення ще й тим, що Бог сотворив людину в день 25 березня. Крайній час, з яким збігається Благовіщення, — четвер 3-го тижня Великого посту та середа Пасхального тижня (за Юліанським календарем). Відповідно до значення цього дня церковне святкування Благовіщення не скасовується, навіть якщо свято припадає на Великдень; піст в цей день послаблюється.

Переглядів: 534 | Додав: Православна | Дата: 06.04.2012

Архипастирський візит!

Перед початком Богослужіння прикрашений квітами чесний хрест переноситься з жертовника на престол. Ця обрядова дія супроводжується молитвослів’ям і співами. Під час співу священик піднімає на голову чесний Хрест, несе і кладе його на престолі на місце, де звичайно лежить Євангеліє, яке ставиться на горнє місце престолу. Перед ним несуть диякон кадило, а псаломщик свічку. Перед Хрестом на всю всенічну запалюється свічка. На утрені перед співом великого славослів’я священик облачається в усі священичі одежі. Під час співу великого славослів’я владика несе хрест по всьому храмі і кладе його на аналої, що стоїть посередині храму навпроти царських дверей, а потім тричі співають: «Хресту Твоєму поклоняємось, Владико», і кожен раз вклоняються хресту. Хор тричі співає те ж саме. Після співу священнослужителі вклоняються тричі й цілують Хрест, після чого вклоняються ще один раз. Хор співає стихири Хресту і присутні у храмі поклоняються Хресту.

У Хрестопоклонну неділю, 18 березня, керуючий Хмельницькою єпархією митрополит Хмельницький і Кам’янець-Подільський Антоній, на запрошення благочинного Ярмолинецького округу митр. прот. Миколая Ковалика, очолив Божественну Літургію святителя Василя Великого у Свято-Преображенському храмі смт. Ярмолинці.

Після поклоніння Хресту архіпастир привітав усіх з Хрестопоклонною неділею та розповів про православне шанування Хреста Господнього. Він наголосив, що ми шануємо Хрест, тому що він став жертовником, на якому Господь постраждав за людей, і тому кожен християнин з дня свого духовного народження носить натільний хрестик грудях.

Переглядів: 563 | Додав: Православна | Дата: 18.03.2012

« 1 2 ... 7 8 9 10 11 ... 28 29 »