Святитель Миколай народився у III ст. у м. Патари, що у Лікийській області на півдні Малої Азії. Із самого народження він дивував своїх благочестивих батьків: при хрещенні простояв у купелі три години, віддаючи цим шану Пресвятій Трійці; у пісні дні відмовлявся від материнського молока. Підростаючи, він усе більше спрямовувався до Бога, подовгу молився. Коли майбутній святий був у юнацькому віці, його дядько, єпископ Патарський, рукоположив його у пресвітера й під час Літургії передбачив йому майбутнє: "Блаженна та паства, що буде мати тебе пастирем". Після смерті батьків майбутній святитель почав роздавати своє майно, виявляв до жебраків велике милосердя. Довідавшись про тяжке становище трьох отроковиць, змушених через гіркий нестаток іти на блудодіяння, преблаженний пастир, "безнадійних надія", три рази таємно кидав у вікно їхнього житла вузлики із золотом, чим позбавив від падіння й духовної погибелі.
Одного разу св. Миколай вирушив у паломництво на Святу Землю. Корабель, на якому він плив, потрапив у сильну бурю. Один з матросів зірвався зі щогли й розбився на смерть. Молитвами святителя буря утихомирилась, а матрос був поставлений живим. По дорозі назад св. Миколай помітив, що капітан направляє корабель не в той бік, куди слід. Пресвітер смиренно кинувся йому в ноги, благаючи повернути корабель на батьківщину, але зловмисний капітан анітрошки не зворушився цим проханням. Раптово здійнявся сильний вітер, що направив корабель у потрібному напрямку.
Повернувшись у Лікію, св. Миколай прийшов в обитель, іменовану Святим Сионом, однак Господь возвістив йому під час молитви: "Якщо хочеш одержати від Мене вінець, прийми на себе подвиг служіння людям". Підкоряючись волі Господній, св. Миколай пішов з обителі й, керуючись Промислом Божим, прийшов у Мири, місто Лікійської митрополії. На той час там відбувалися вибори єпископа. Одному з архієпископів у видінні був зазначений обранець Божий - св. Миколай. За своєю смиренністю св. Миколай відмовився від кафедри, але був наставлений чудесною появою Спасителя, Який подає йому Євангеліє, і Богородиці, що покладає на нього омофор.
Початок святительства Миколая співпало з останніми гоніннями на християн за часів Діоклитіана. Святого схопили і посадили у в`язницю, де він зміцнювався духом. Рівноапостольний Костянтин, який посів престол після гонителя християнства, звільнив святителя з ув`язнення. Свт. Миколай з новими ревнощами став поширював і затверджувати християнство в Лікійській області. Ратоборствуючи з духами злоби, святий Миколай обходив язичеські капища в місті Мири і його околиці й розтрощував ідолів. Незважаючи на велике серце, преблаженний Миколай був ревним поборником сповідання Православної віри.
Коли на I Вселенському Соборі (325 р.) єретик Арій став заперечувати Божество Сина Божого, святитель дав псевдовчителю ляпас, за що був позбавлений сану. Після цього деяким з Отців Собору явилися Спаситель і Богородиця, Які повертають святому знаки архієрейського сану - Євангеліє й омофор. Зрозумівши, що відвага святителя угодна Господу, Отці Собору відновили його в сані.
Ще за життя святитель прославилося своїм милосердям і чудотворенням. Коли у місті Мири був голод, св. Миколай з'явився уві сні одному італійському купцеві і попросив його привезти в Мири корабель із хлібом. У задаток він дав купцеві три золоті монети, які не зникли, коли той прокинувся.
Преблаженний Миколай володів даром з`являтися людям, "ніби з повітря", коли хтось був у смертельній небезпеці. Одного разу він допоміг мандрівникам, які зазнали корабельної аварії, направляючись з Єгипта в Лікію. Знаючи, що в Мирах живе угодник Божий, вони стали від усього серця призивати його. Раптом мандрівники побачили старця в архієрейському одязі, який сказав їм: "Вигукали мене на допомогу! От я і прийшов до вас. Не бійтеся". Взявши кермо, добрий керманич став управляти кораблем.
Один раз святитель врятував від смерті трьох чоловіків, неправедно засуджених корисливим воєначальником. Святитель вирвав з рук ката меч, уже занесений над головами страждальців, і змусив несправедливого володаря покаятися. А через якийсь час троє воєвод, які були цьому свідками, зазнали наклепу перед імп. Костянтином. Сидячи у в'язниці, вони згадали в розпачі про святителя, який звільнив безвинних, і стали благати Господа допомогти їм заради Свого угодника. У ту ж ніч св. Миколай з'явився уві сні рівноапостольному імператорові й повелів відпустити безневинних воєвод.
Багато чудес створив святитель і після своєї кончини. Заступник у всіх лихах, за своєю великою милістю, він допомагав і допомагає людям у всіх скрутних ситуаціях. Навіть коротке моління, що приносить йому людина, він чує і подає "великих недуг зцілення". Мощі святого, що прославились цілющим мироточенням, спочивають нині в італійському місті Барі, куди приїздять віруючі зі всього світу.
Переглядів: 504 |
Додав: Православна
| Рейтинг: 0.0/0 |
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі. [ Реєстрація | Вхід ]
Митрофорний протоієрей Миколай Ковалик. Адреса: вул.Чапаєва 51.тел.2-15-71
Святитель Миколай народився у III ст. у м. Патари, що у Лікийській області на півдні Малої Азії. Із самого народження він дивував своїх благочестивих батьків: при хрещенні простояв у купелі три години, віддаючи цим шану Пресвятій Трійці; у пісні дні відмовлявся від материнського молока. Підростаючи, він усе більше спрямовувався до Бога, подовгу молився. Коли майбутній святий був у юнацькому віці, його дядько, єпископ Патарський, рукоположив його у пресвітера й під час Літургії передбачив йому майбутнє: "Блаженна та паства, що буде мати тебе пастирем". Після смерті батьків майбутній святитель почав роздавати своє майно, виявляв до жебраків велике милосердя. Довідавшись про тяжке становище трьох отроковиць, змушених через гіркий нестаток іти на блудодіяння, преблаженний пастир, "безнадійних надія", три рази таємно кидав у вікно їхнього житла вузлики із золотом, чим позбавив від падіння й духовної погибелі.