Святитель Миколай народився у III ст. у м. Патари, що у Лікийській області на півдні Малої Азії. Із самого народження він дивував своїх благочестивих батьків: при хрещенні простояв у купелі три години, віддаючи цим шану Пресвятій Трійці; у пісні дні відмовлявся від материнського молока. Підростаючи, він усе більше спрямовувався до Бога, подовгу молився. Коли майбутній святий був у юнацькому віці, його дядько, єпископ Патарський, рукоположив його у пресвітера й під час Літургії передбачив йому майбутнє: "Блаженна та паства, що буде мати тебе пастирем". Після смерті батьків майбутній святитель почав роздавати своє майно, виявляв до жебраків велике милосердя. Довідавшись про тяжке становище трьох отроковиць, змушених через гіркий нестаток іти на блудодіяння, преблаженний пастир, "безнадійних надія", три рази таємно кидав у вікно їхнього житла вузлики із золотом, чим позбавив від падіння й духовної погибелі. 

Одного разу св. Миколай вирушив у паломництво на Святу Землю. Корабель, на якому він плив, потрапив у сильну бурю.  Один з матросів зірвався зі щогли й розбився на смерть. Молитвами святителя буря утихомирилась, а матрос був поставлений живим. По дорозі назад св. Миколай помітив, що капітан направляє корабель не в той бік, куди слід. Пресвітер смиренно кинувся йому в ноги, благаючи повернути корабель на батьківщину, але зловмисний капітан анітрошки не зворушився цим проханням. Раптово здійнявся сильний вітер, що направив корабель у потрібному напрямку.  ... Читати далі »