Якось одному чоловікові приснився сон. Йому снилося, що він йде піщаним берегом, а поряд з ним — Господь. На небі пропливали картини з його життя, і після кожної з них він помічав на піску два ланцюжки слідів: один — від його ніг, інший — від ніг Господа. Коли перед ним промайнула остання картина з його життя, він озирнувся на сліди на піску. І побачив, що часто вздовж його життєвого шляху тягнувся лише один ланцюжок слідів. Помітив він також, що це були найважчі і нещасні часи в його житті. Він сильно засмутився, і став запитувати Господа: — Хіба ж не Ти говорив мені: якщо слідуватиму шляхом Твоїм, Ти не залишиш мене? Але я помітив, що в найважчі часи мого життя лише один ланцюжок тягнувся по піску. Чому ж Ти залишав мене, коли я найбільше потребував Тебе? Господь відповів: — Моє миле дитя! Я люблю тебе і ніколи тебе не покину. Коли були у твоєму житті горе і випробування, ти бачив лише один ланцюжок слідів, тому що в ті часи Я ніс тебе на руках…
Переглядів: 566 |
Додав: Православна
| Рейтинг: 5.0/1 |
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі. [ Реєстрація | Вхід ]