"Величаємо Тебе,
Пренепорочна Мати Христа Бога нашого,
і славимо Твоє всеславне Успення"
(Величання празника).
Церковний рік не
тільки багатий на різні Богородичні празники, але він також ними починається
і завершується, його починає празник Різдва Пресвятої Богородиці, а завершує
її славне Успення, що в наших літургійних книгах має таку величну назву
— Успення Пресвятої славної Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії.
Хоча празник Успення нагадує нам про сумну подію смерти,
все-таки він належить до радісних празників. Богослуження празника Успення
повне радісних і веселих гимнів. Цього дня свята Церква радіє, бо Пресвята
Богомати з тілом і душею перейшла з туземного життя до вічної слави Свого
Сина, та що з її Успенням ми одержали в небі могутню Заступницю і Покровительку.
Тож погляньмо на її чудесне Успення
ЧУДЕСНЕ
УСПЕННЯ ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ
День
смерти Пресвятої Богородиці зветься в нашій Церкві Успення, бо її тіло після смерти
не зотліло, але разом з душею було взяте до неба. Не маємо історичних даних, як
довго Божа Мати ще перебувала на землі після Христового Вознесення, ані коли, де
і як вона померла, бо про це святе Євангеліє нічого не згадує. Основу празника Успення
творять священна традиція Церкви від апостольських часів, апокрифічні книги, постійна
віра Церкви та однозгідна думка святих Отців і Вчителів Церкви першого
тисячоліття християнства.
Найдавніше
записане передання, що говорить про смерть Пресвятої Богородиці, є у творі,
"Святого Йоана Богослова слово на Успення Святої Богородиці". Автор
цього твору невідомий. Одні історики думають, що цей твір походить з кінця другого
або початку третього сторіччя, а інші — з кінця шостого віку.
З цього
твору довідуємося про святе й чудесне Успення Пресвятої Богородиці. Ось його коротка
історія:
"Три
дні перед смертю явився Пречистій Діві Марії архангел Гавриїл і звістив від її Сина
Ісуса Христа час її переходу до вічности. На день її смерти в чудесний спосіб зібралися
в Єрусалимі апостоли, хоч були розсіяні по різних краях світу. Не було тільки
апостола Томи. Божа Мати висловила бажання, що хоче бути похована в Гетсиманії коло
своїх батьків і свого Обручника Йосифа. Сам Христос у супроводі ангелів і святих
прийшов по душу своєї Пресвятої Матері. Апостоли при співі побожних гимнів на
своїх раменах занесли її тіло до гробу і три дні від нього не відходили. Третього
дня прийшов здалека апостол Тома й дуже бажав ще востаннє поглянути на Пресвяту
Богородицю. Коли ж гріб відкрили, то її тіла там уже не було, а тільки похоронні
ризи.
Тепер
усі зрозуміли, що вона воскресла і з тілом та душею її взято на небо".