shapka 2014

Ярмолинці Православні
Четвер, 28.03.2024, 19:19
cмт. Ярмолинці. Парафія Преображення Господнього УПЦ КП...
Меню сайту
Опитування
Оцініть сайт
Всього відповідей: 262
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Настоятель парафії

Митрофорний протоієрей Миколай Ковалик. Адреса: вул.Чапаєва 51.тел.2-15-71
Друзі сайту

 Село Мшанець, що на Теребовлянщині

Копичинці - інформаційно-розважальний портал міста над Нічлавою

 Храм Преображення господнє

cerkva.te.ua

Село Молодків. Неофіæйний сайт села Молодків

Вас вітає парафія Всіх Святих Землі Української bogoslov.cv.ua Текст заміщення

Головна » Архів матеріалів

Наша Свята Православна Церква має давній звичай – слідом за Хрещенням і Миропомазанням причащати нових чад своїх Святих Таїн Христових, щоб, таким чином, при самому входженні їх у благодатне царство явити їм всю повноту благодатних дарів, необхідних для життя вічного, з’єднуючись з Самим Джерелом Життя.

Євхаристія – Таїнство, в якому вірний християнин під видом хліба і вина причащається істинних Тіла та Крові свого Спасителя – Господа нашого Іісуса Христа. Що ж стосується самих «вірних»– то за правилами Церкви, не тільки одних дорослих, але і маленьких немовлят, заради віри тих, котрі приносять їх, належить сподобляти Святих Таїн, для освячення душ і тіл їхніх та прийняття благодаті Господньої. 

Все, що потрапляє у перші моменти життя в тілесний і духовний світ немовляти, згодом відкривається у повнолітньому віці. Від матері дитина отримує їжу для свого життя і тілесного розвитку, пізнаючи любов до батьків. Дитина-християнин потребує їжі духовної для духовного життя і розвитку. Причастя Тіла і Крові Христових – це та духовна їжа, яка живить християнина, відкриваючи життя вічне та любов до Бога. Ісус Христос говорить: «Хліб Божий є той, який сходить з небес і дає життя світові» ( Ін. 6, 33). Розкриваючи таємницю хліба вказує: «Я хліб живий, який зійшов з небес; хто їсть цей хліб, житиме вічно; хліб же, який Я дам, є Плоть Моя, яку Я віддам за життя світу» (Ін. 6, 51).

Розглядаючи важливість причастя немовлят Тіла і Крові Христової, Православна Церква керується словами Спасителя: «Якщо не будете їсти плоті Сина Людського і пити Його Крові, то не будете мати життя в собі. Хто їсть Мою Плоть і п’є Мою Кров, має життя вічне, і Я воскрешу його в останній день» (Ін. 6, 53-54), практикою древньої Церкви та вченням святих отців, що стосується також і немовлят. Ця істина формується таким чином: «Якщо хтось, немовля, чи дорослий, був народжений водою та Духом, але не мав часу причаститися Господнього Тіла і Крові, внаслідок швидкої та несподіваної смерті, через його чистоту та невинність, він отримає Царство Небесне, але той, хто залишається жити серед членів Христової Церкви на землі, але через байдужість та впертість знехтує спожити їжу спасіння, безсумніву не успадкує вічне життя» («Православне догматичне богослов’я» митр. Макарій (Булгаков)).

З’єднання з Христом немовлят, просвічених хрещенням, через їхню участь у Євхаристії, утверджує їхнє входження у Церкву через це Таїнство. Подане у Євангелії піклування Христом про маленьких дітей: «Дозвольте дітям приходити до Мене і не забороняйте їм, бо таких є Царство Боже» (Мк. 10, 14) вказує на необхідність допускати немовлят і маленьких дітей до єднання з Богом.

Православна Церква зазначає, що до семилітнього віку діти причащаються без сповіді і взагалі без підготовки, належної для мирян, і при цьому, в самому ранньому віці – не під двома видами, а тільки під одним видом Крові, як і ті, що не можуть вкусити тверду їжу, навіть не утримуючись від споживання їжі до двохлітнього віку, тому, що діти до віку володіння ясним розумом і своїми почуттями, нездатні сприйняти цю містерію, ще недоступну їх свідомості. Патріарх Сербський Павел говорив: «Твердження, що маленькі діти не повинні причащатися, поки вони не зможуть розрізнити Святе Причастя від звичайного хліба, подібне до того, що кажуть баптисти та інші протестантські секти проти хрещення дітей: що вони не мають віри, а Христос сказав: «Хто буде вірувати і охреститься, буде спасенний» (Мк. 16, 16). Для нас, православних, євангельська розповідь про те, що святий Іоанн Хреститель радощами заграв уже в утробі матері, коли Пресвята Богородиця прийшла з зачатим по тілу Сином Божим, говорить ясно, що навіть ще ненароджене дитя не може не відчути та не сприйняти Сина Божого у святому Причасті». Тому на власному досвіді кожен може переконатися, що діти, навіть до того, як їм виповниться один рік, починають розпізнавати, коли вони в Церкві. Вони починають брати участь у спільному богослужінні і приймати Таїнства з першими ознаками свідомості і розуміння. Вони виявляють прагнення до чаші, коли її виносять перед ними. Вони відкривають свої вуста, щоб прийняти Святе Причастя, з шануванням та благоговінням. Це зворушлива картина – бачити дітей, які підходять прийняти у себе Христа, або коли батьки чи хресні на руках підносять немовлят, для отримання благословення від Святих Дарів.

Отже, цей момент Євхаристичного тайноводства стоїть у центрі процесу виховання немовлят та маленьких дітей і дозволяє не тільки поступово розвивати в них розуміння церковних Таїнств, але і впливає на весь розвиток духовного життя і любов до Бога.
Переглядів: 1064 | Додав: Православна | Дата: 23.01.2010

В хімії Він перетворив воду на вино;
В біології Він був зачатий від Святого Духа;
У фізиці Він спростував закон сили тяжіння коли вознісся на небеса;
В економіці Він спростував закон спадаючої дохідності нагодувавши 5000 чоловіків двома рибами і п'ятьма хлібами;
В медицині Він зціляв хворих і сліпих без допомоги ліків;
В історії Він – початок і кінець;
В управлінні Він сказав що Він є чудовим захисником, князем миру;

Отож, хто Він?


Він – Ісус!

Найвеличніша людина в історії – Ісус не мав слуг, проте його називали паном;
Не мав вчених ступенів, проте його називали учителем;
Не мав ліків, проте його називали цілителем;
В нього не було війська, проте царі боялися його;
Він не вигравав жодної війни, проте Він завоював увесь світ;
Він не вчинив жодного злочину, проте його розіп’яли;
Він був похований в могилі, проте Він живий сьогодні;

Це велика честь служити такому Пану, який нас любить!


Переглядів: 579 | Додав: Православна | Дата: 22.01.2010

                             
Переглядів: 899 | Додав: Православна | Дата: 19.01.2010

Сьогодні— надвечір’я Богоявлення, Хрещенський Святвечір. 19 січня завершується двадцятиденний період святок. Завершується великим християнським празником — Святим Богоявленням, Хрещенням Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа. У народі це свято називають Водохреща, до якого додалася пізніша, християнська назва — Йордан.

                            Велике освячення води церквою здійснюється двічі — спочатку в переддень свята Богоявлення Господнього, а потім і в день свята, після літургії. Перша вода роздається людям для пиття чи окроплення будинків. Друга, що освячена в день свята, з великим благоговінням зберігається в церкві протягом року і використовується для пригощання тих, хто кається і перебуває під забороною, а також для освячення нових ікон та інших речей, які мають священне призначення. Крім того, у переддень Богоявлення Господнього, освячується вода для хрещення тих, хто ще не прийняв святого таїнства. 
Освячується вода в день Богоявлення Господнього на спомин хрещення Христового. Коли Ісусові виповнилося 30 років і настав час вийти Йому до людей зі своєю наукою, Він із Галілеї прийшов на річку Йордань до Іоанна Хрестителя, щоб охреститися від нього. І свідчив Іоанн, промовляючи: "...Той, Хто хрестити послав мене, мені оповів: Над Ким Духа побачиш, що сходить і зостається на ньому, — це той, хто хреститься Духом Святим... І я бачив, і засвідчив, що Він — Божий Син!” (Ін. 1.29-39). І охрестившись, Ісус вийшов з води. І ось небо розкрилось, і побачив Іоанн Духа Божого, що спускався, як голуб, і сходив на Нього. І ось голос почув із неба: "Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав!” (Мф. 3.16-17).  ... Читати далі »

Переглядів: 1528 | Додав: Православна | Дата: 18.01.2010

Православна церква — 14 січня відзначає свято Обрізання Господнього та надання Христу імені Ісус. У той же день згадують одного з отців Церкви — Василія Великого.


Подія обрізання Ісусу описується в Євангелії від Луки (2, 21): «Як сповнились вісім днів, коли мали обрізати хлоп’ятко, назвали Його Ісус – ім’я, що надав був ангел, перше ніж він почався в лоні».

У Старому Завіті обрізання було законом на знак союзу Бога з Авраамом і його нащадками: Цей обряд мав дуже велике значення, оскільки символізував зарахування до членів релігії і народу та підкорення себе законові та обов’язкам. Невиконання закону означало його ламання та виключення з членства народу.

«Слово «обрізання» вживається в Старому Завіті часто в символічному значенні, коли говориться про обрізання чи не обрізання серця, уст чи вух, себто бути послушним Господу Богові чи бунтуватися проти Нього. Ісус Христос, який подібний до нас у всьому, крім гріха, не потребував ніякого очищення, будучи Сином Божим. Проте Він виконав цей припис, показавши неухильність Господньому закону та надавши йому нового значення новозавітнього хрещення.

Церква у події обрізання Ісуса Хрста акцентує насамперед на жертві й самовідреченні — кожен християнин мусить практикувати обрізання від своїх похотей та злих намірів.

Також у той день надали Христові ім’я Ісус, що вказує на святість і Його силу.

14 січня, за Юліанським календарем, Церква згадує пам’ять св. Василія Великого.  ... Читати далі »

Переглядів: 589 | Додав: Православна | Дата: 14.01.2010


Довелось одному священику побувати на одній гостині та ще й на самому початку посту. Її організував простий чоловік, але потім виявилось, що це була не проста гостина, бодай для самого духовного отця.
На подив священика за столом було багато невідомих йому людей. Декого серед них впізнав, бо потім виявилось, що були й такі, з котрими він познайомився колись давно випадково, а потім їх вже більше не бачив. Цікаво, що при знайомстві чи просто при випадковій зустрічі ці християни казали, що вони віруючі, але відраазу оправдовувались і вказували на причину своєї відсутності у храмі. Багато із них наголошували на тому, що не мають часу, постійно заклопотані роботою, не виходить по-інших причинах.
... А сьогодні, як виявилось у розмові за столом, попри все прийшли, долаючи немалу відстань.
Іменинник радів і часто наголошував на вдячності за те, що прийшли «дорогі йому гості». А священик сидів поруч господаря дому і радів радістю господаря.
Після гарної забави, вертаючись додому, духовний пастир запитував себе час від часу: «Чому ж вони не приходять на Господню гостину?»
Результатом його запитання були приємні йому спогади.
Він пригадав, як кілька днів тому його було чемно запрошено від імені господаря. Хоч він не дав кінцевої згоди, та все ж не відмовився.
За день наперед прийняв рішення під враженням спогадів про останню зустріч, яка була дійсно на висоті. Тому хоч і був втомлений, але все ж вирішив прийти знову.
На самій гостині була досить дружня атмосфера, яка викликала відчуття домашнього затишку.
Господар вмів бути уважним до кожного гостя незалежно від його становища, віку чи національності. Добра усмішка випереджала кожну мудрість, яку він час від часу виголошував. Хотілось слухати його, хотілось дивитися йому в очі, хотілось бути з ним.
А саме головне: коли приходив час іти додому, іменинник кілька раз наголошував: «Спасибі, що прийшов. Чекаю на тебе знову» Мимоволі відповідаєш усмішкою і кажеш: «До скорого побачення»
Спогади завершились бажанням, щось змінити.

А у наступну неділю люди зауважили дивну поведінку священика. Справа в тому, що після служіння він, щиро посміхаючись, до своїх прихожан сказав такі слова: «Якби ми змогли побачити зараз Ісуса і почути Його, то кожен з нас би почув такі слова: «Дякую, що прийшов. Чекаю вас на наступний раз!»»

Як часто Ісус запрошує на гостину. Коли задумуюсь над цим, то хочется одразу плакати, бо немає нічого на світі вартнішого аніж ця свята Гостина. Дякую, Господи за твоє запрошення- таке лагідне та терпеливе! Амінь

Переглядів: 639 | Додав: Православна | Дата: 12.01.2010

Віншую вам, пане господарю, святами святими, Богоявленням святим, щоб вам Бог дав дочекати і щасливо провести до Нового року, від Нового року до Воскресіння, від Воскресіння до Вознесіння, від Вознесіння до Святого Духа, від Святого Духа до ста літ, поки вам Пан Бог назначив вік. Зичу, віншую, хто є в тім домі, Христос Народився!

В Україні Новий рік з деяких пір святкується двічі 
12 лютого 1918 року Центральна Рада й уряд УНР ухвалили закон про впровадження нового календаря, за яким Новий рік стали святкувати 1 січня. Протягом же багатьох віків святкував наш народ новоліття на Щедрий вечір (13 січня за новим стилем), що у православних святцях припадає на день святої Меланії, напередодні дня святого Василя (14 січня за новим стилем). Звідси й інші назви цього свята — Маланка, Василя, Багата Кутя, Щедруха або Щедрий вечір...

Переглядів: 734 | Додав: Православна | Дата: 11.01.2010



Східна Церква, прославляючи святого Степана у своїх богослуженнях, дає йому потрійний титул, називаючи його апостолом, первомучеником і архидияконом. Святий Степан належав до сімдесяти апостолів, пам'ять яких наша Церква святкує 4 січня. Він своєю святістю, мужністю і ревністю у вірі за поширення Христової науки повністю заслуговує на ймення апостола. Діяння апостольські кажуть про нього, що він був "муж, повний віри і Святого Духа... повний благодаті й сили, творив чуда й великі знаки в народі" (6, 5 і 8). Святий Йоан Золотоустий ставить святого Степана поміж апостолів. "Скажи мені, — каже він, — чого не доставало йому, щоб він зрівнявся з апостолами? Чи і він не творив знаків? Чи і він не показав великої відваги?" (Бесіда 15 на Ді. Ап.). 

Святий Степан не тільки ревний апостол, але й первісток мучеників. Оскаржений перед Синедріоном — жидівською радою — фальшивими свідками, він мужньо визнає святу віру. Через це його виводять за місто й закидують камінням. Це діялося 34 або 35 року по Христі. Як Христос, так і він перед смертю молиться за своїх ворогів. У його мучеництві бере участь юнак Савло, пізніше — апостол Павло. Святий Августин приписує навернення Савла крові святого Степана. "Якщо б Степан не молився, — каже він, — то Церква не мала б Павла". Святий Степан перший після Христового вознесення за свого Господа кров пролив і життя віддав. Звідси він має почесний титул першого мученика. Цей титул святі Отці високо підносять у своїх проповідях.

           Тож прийміть найщиріші вітання, всі Степани , Степаниди, Степановичі! Божа Благодать нехай перебуває з Вами і Святий Степан нехай охороняє Вас на життєвих дорогах НА МНОГІЇ І БЛАГІЇ ЛІТА!

Переглядів: 870 | Додав: Православна | Дата: 08.01.2010

На другий день після Різдва Христового нашою Церквою встановлено особливе святкування, котре зветься "Собор Пресвятої Богородиці”. Воно звершується на честь і прославу Матері Господа нашого Ісуса Христа - Богородиці і Діви Марії, як найбільшої між людьми винуватиці Різдва Христового.В цей день потрібно обовязково відвідати храм, і подякувати Пресвятій Богородиці за її ласку,просити за здоровя рідних та близьких. В храмах лунають молитви за здоровя жінок, які носять це пресвяте ім"я-Марія. Заведено молитися і за покійних родичів. А також ,у сьогоднішній день колядують.

Також у цей день творимо пам’ять святого Йосипа Обручника, царя Давида (родича по плоті Господа Ісуса Христа) і святого Якова, брата Господнього, сина від першого шлюбу святого Йосипа Обручника.

Переглядів: 681 | Додав: Православна | Дата: 08.01.2010

                                              

                                                

                                               

                                              

                                               

                                              

                                               

Переглядів: 668 | Додав: Православна | Дата: 07.01.2010

« 1 2 ... 23 24 25 26 27 28 29 »
Форма входу
Пошук
Календар
«  Березень 2024  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
Наші реквізити
Рахунок №26001052402427
Храм Преображення Господнього
УПЦ Київського Патріархату
Код 25889374
Банк:
Хмельницька філія Приватбанку
МФО 315405
м.Хмельницький
Міні-чат

Copyright MyCorp © 2024 Сайт управляється системою uCoz