Жили, працювали, любили, творили, раділи і сумували на просторах земних люди різні — самотні і сімейні; ті, хто втратив рідних до того, як сам вирушив у вічну дорогу, і ті, що не навчили своїх рідних молитви і життю у церкві; ті, що творили добро і милосердям засівали ниви людських сердець, — за них обов’язково хтось помолиться, і ті, які торували собі дорогу злими справами і жорстокосердістю — хто помолиться за них? Але кожна душа потребує молитовного предстояння перед Престолом Всевишнього за неї. І тому Церква молиться за усіх спочилих. В цей день православні моляться за усіх померлих своїх родичів пам’ятаючи, що їх сьогодні не існує лише в нашому, земному світі. І хоч їхні тіла лежать у могилах, їхня душа не перестає існувати, і більше цього: вона потребує наших з вами молитов.