На Стрітення в усіх храмах священики здійснюють обряд освячення води та свічок. Стрітенська свічка має особливу силу: вона захищає помешкання від грози і пожеж. «Світло свічки є символом Ісуса Христа, який сказав: «Я є Світло світу». Тому ми в молитві на освячення свічок звертаємось до Господа: «Господи, Ісусе Христе, Світло правдиве, що освітлює кожну людину, яка приходить на цей світ! Пошли своє благословення на свічки оці й освяти їх світлом благодаті своєї»
Коли в душі неспокій або труднощі у житті, священик радить запалити стрітенську свічку перед іконою і звернутися в молитві до Бога. Ця свічка приносить заспокоєння і душевний мир. Вона має силу проганяти злих духів, тому її використовують при освяченні житла.

«Стрітенські свічки не лише дають молодятам під час шлюбу, а й зустрічають ними новонароджених. Їх запалюють і тоді, коли збираються в далеку дорогу або в родині сталося якесь горе чи визначна радісна подія. Якщо хтось не знає, як чинити в тій чи іншій ситуації, стрітенська свічка допомагає зробити правильний вибір».


Віск «кодує» інформацію про людину, тому кожен член родини повинен мати свою стрітенську свічку. Її нікому не варто передавати. Якщо у вас вдома багато свічок, стрітенську потрібно помітити.


На Стрітення також освячують воду, яка, як і йорданська, є помічною при різних недугах, негараздах у родині, вона оберігає від «злого» ока. Свяченою водою напувають худобу, кроплять подвір’я. Особливе значення стрітенська вода має для пасічників – нею кроплять вулики з бджолами, і саме від цих сімей відбирають віск для виготовлення стрітенських свічок.

Православні християни у вівторок, 15 лютого, відзначають одне з двунадесятих свят – Стрітення Господнє. Назва свята означає «зустріч». Приводом для його встановлення став євангельський переказ про праведного старця Симеона, який жив при Єрусалимському храмі. Працюючи над перекладом Священного писання з єврейської мови грецькою, він засумнівався в словах з Книги пророка Ісайі про те, що Спаситель народиться від Діви, і хотів виправити текст. Тоді йому явився святий Ангел і повідомив, що Симеон не вмре доти, допоки не побачить справдження пророцтва.

На 40-й день після народження дитини Христа Діва Марія і праведний Йосип принесли Її в Єрусалимський храм, щоб за старозавітним звичаєм принести вдячну жертву Богові за народження первістка. Симеон, якому на той час виповнилося вже 360 років, духовно узрів у дитині Спасителя і вимовив: «Нині відпускаєш раба Твого, Владико, по слову Твоєму з миром». Іншими словами, Симеон возблагодарив Бога за порятунок від тягот земного життя – і помер.

Богослови тлумачать Стрітення (зустріч) дитини Христа із Симеоном як зустріч Старого і Нового Заповітів, зустріч даного єврейському народу Закону Божого і найвищого закону Божественної любові, принесеного у світ Ісусом Христом.