Кожного Великого посту ми зустрічаємо хрестопоклiнну неділю. Її чекаємо із надією на допомогу у цій 40-каденній дорозі.
Трохи дивно… У нашому житті вислів «зустріти хрест» не завжди сприймається добре. Побажання «мати хрест у житті» прирівнюється до прокляття. Це ще раз показує як ментальність цього світу різниться від духа Божого.
У цю неділю ми не тільки зустрічаємо хрест, але ще й віддаємо йому честь. Його величаємо, його цілуємо. Як би римляни того часу побачили нас, то дивувались би. Бо саме хрест вважався прокляттям для людини.
Бог освятив це знаряддя смерті і підніс його гідності животворного дерева. Там, де приходить Бог, там починається життя. Тому, для нас хрест має бути благословенням, джерелом наших сил, нашого духовного життя.
Дерево залишилось деревом
Зміна сталась в тому, що це дерево символізувало. Символізувало ганьбу і позор, приниження і важку смерть. Кожен, хто дивився на хрест, мав мати страх, щоб йому не попасти на це місце муки. Хресна смерть вважалась найжорстокішою смертю.
Ісус прийняв цю найжорстокішу смерть і перемінив відношення до терпіння. Більше того, Ісус каже: "Хто не візьме свого хреста, і не піде за Мною слідом, той Мене не достойний” (Мт. 10.38).
І ось ми уже в середині Великого часу очищення. Стоїмо і дивимось на хрест. Перед нами стоїть цей самий вибір: взяти і піти за Христом, або ж залишитись спостерігачем.
Повинні пам’ятати, що кожен, хто хоче наслідувати Христа, має, найперше, зректись самого себе. "Коли хто хоче йти вслід за Мною, — хай зречеться самого себе, і хай візьме свого хреста, та йде вслід за Мною” (Мт. 16.24).
Зрозуміти Бога, можна тільки чистим серцем. Очищення серця, найперше, починається від зречення самого себе. Від зречення своїх переконань і принципів, від основ і принципів свого життя.
Цим зреченням Христос не заперечує всі наші цінності. Він лише запрошує перевірити їх і доповнити Євангельським Духом.
Після навернення наші терпіння та труднощі, як і хрест, можуть залишитися на зовні тими ж самими, але відношення до них зміниться.
Піст – це пора нашої зміни
Знаємо багато святих, котрі робили чуда і уздоровлювали молитвою людей. Самі ж терпіли, мучились від хворіб, постійно несли хрест свого життя. Дехто із них свідчив: «Христос не прийшов, щоб зробити наше життя безтурботним. Він прийшов, щоб у наших турботах показати свою присутність. Ми не самі.»
У цей піст ми добровільно наклали на себе деякі труднощі і турботи. Це відмова від їжі, паломництво та інші духовні науки. Це також турбота про ближніх та інші діла милосердя. До цього можемо віднести все добро, що порушило нашу безтурботність і створило нам незручності.
Висновок простий. У нашому житті, ким би ми не були, зустрічаються незручності. У час Посту ми добровільно хочемо взяти на себе ці незручності і це робимо не заради нашого власного самозадоволення чи геройства. Це робимо з подяки. Благодаримо Христа за відкуплення.

Існує звичай на хрестопоклінну неділю підходити до хресного дерева, вклонятися йому і цілувати його. Це символізує наші глибокі почуття вдячності Богу за цей жест Любові виявлений на хресті. Коли цього разу будемо підходити до нього, то дивлячись на хрест, побачмо власні незручності. І так як ми будемо цілувати і благодарити Бога за той Хрест спасіння, то так цілуймо і обнімаймо хрест нашого життя, який теж має принести нам спасіння.