Образ Богородиці допоміг жінці здолати страшну хворобу… 

…Протягом тижня жителі містечка Ярмолинці, що на Хмельниччині, поспішали до храму Преображення Господнього, аби подивитися на диво – миротворчі крапельки на ликові Володимирської (Вишгородської) ікони Божої Матері. За переказом, оригінал цього образу святий Лука написав на дошці столу, де трапезували Христос, Богоматір та Йосип Обручник... 1131 року список тієї ікони подарували князеві Мстиславу, а Андрій Боголюбський приніс її до Володимира й побудував для неї храм… Відтоді святиня отримала назву Володимирська й служила благословенням для великих правителів у всіх найважливіших віхах їхнього життя. Перед нею піддані присягали на вірність Вітчизні, російські монархи приймали священне вінчання та миропомазання на царство, а під час виборів митрополитів та патріархів Володимирська ікона була поручителькою та благословенням. Відтак є в цього образу безліч списків, які теж славились чудотвореннями… 
Одну з копій Володимирської Божої Матері п’ять років тому придбала хмельничанка Світлана Михайлюк. Жінка купувала ікону на замовлення священика, який проживає у Польщі… Допоки не було можливості передати образ за визначеною адресою, часто перед ним запалювала свічку й молилася… Якось пані Світлана вирішила сфотографувати нове придбання, утім жодна зі спроб не вдавалася... Жінка вирішила: ці невдалі світлини не що інше, як знак. Відтак несподівано для самої себе мовила перед іконою: «Напевно, ти хочеш, щоб я залишила образ собі?». Після того надумала зробити ще одне фото – усе вийшло. Збагнула, що то відповідь на її запитання, й вирішила: Божа Мати залишиться у неї вдома… 

ЧОГО ТАК ПЛАЧЕ БОЖА МАТИ… 

Життя пані Світлани завжди було сповнене щирої віри в Бога. Жінка жила з того, що продавала церковні речі. Попри те, що самотужки виховувала двох дітей, встигала й по господарству поратися, і до церкви піти, де співала у хорі. А Володимирська ікона, що тепер була в її оселі, стала чи не найпершою помічницею у всіх діяннях… 
Диво на святому лику пані Світлана помітила минулого літа. Зрозуміла, що ікона замироточила, утім пояснити причини не могла. Увечері того ж дня почула про Ожидівську фосфорну аварію. З трепетом у душі почала спостерігати за іконою: уже за три дні на образі з’явилося чотири потоки. 
– Того дня я тільки-но повернулася з вечірньої служби, увійшла до кімнати й відчула сильний, але дуже приємний запах. На поличці, де стояла ікона, з’явилися цілі озерця, – пригадує хмельничанка. – Але вельми сильно заплакала Божа Мати дев’ятого листопада. Як виявилося, того дня у Донецькій області загинули шахтарі, а в Чорному морі затонуло п’ять танкерів... Я збагнула, що сльози на образі попереджали про небезпеку. 
Минуло ще трохи часу, і почала темніти золота фарба на німбі. Рідні розцінили це як попередження, але ще не знали, про що саме їм хоче сказати Матінка Божа. 

І НАГОДУЄ, І ЗІГРІЄ, І ВІЗЬМЕ У СВОЇ ОСЕЛІ… 

Світлана занедужала. Постійно боліла голова, різко погіршився зір... Лікарі повідомили жахливе: пухлина мозку, потрібна термінова операція, адже зору залишилося усього десять відсотків... Стало зрозуміло, про що так хотіла попередити Небесна Покровителька... 
…Цей сон пані Світлана переповідає з особливими почуттями. А наснилося їй якось, що сидить вона у залі очікування залізничного вокзалу в Хмельницькому, чекає черги, аби купити квиток до Москви (часто туди мандрувала: закуповувала церковне приладдя. – Авт.). Несподівано до неї підійшла жінка у незвичайному вбранні, сіла поряд. 
– Куди їдеш? – запитала. 
– Хочу взяти квитки до Москви, бо привожу звідти церковні речі. А ви куди? 
– А я прийшла до тебе. Візьми мене на ніч... 
– Не можу, бо щойно переїхала з дітьми на іншу квартиру, тож вас не буде навіть де спати покласти... До того ж із продуктами сутужно... 
Незнайомка взяла її за руку (крізь сон Світлана відчула ніжний, приємний дотик) і промовила: 
– Я тебе і нагодую, і зігрію, і візьму в свої оселі… 
Коли жінка прокинулася, то зрозуміла, що не лежить на матраці на підлозі, а стоїть на колінах перед іконою Божої Матері… 
Тому, дізнавшись про тяжку хворобу, Світлана не втратила сили духу. Її підтримували близькі й знайомі, щоправда, найбільше надихав оберіг Божої Матері… Жінка віддавала ікону до різних церков, бо зрозуміла, що такий скарб не має ховати вдома: святиню мусять бачити й молитися до неї. Саме таким чином потрапила ікона до Ярмолинців. До слова, під час служби в місцевій церкві теж сталося маленьке диво: потемнілий німб почав відновлюватися спершу невеличкими плямками, а потім і весь засяяв… Багато прихожан відчули полегшення після хвороб, дехто знайшов сили для розв’язання проблем, які здавалися нездоланними… Сама ж пані Світлана готувалася до операції... 
…З місцевим отцем Миколаєм та його дружиною Галиною Миколаївною ми поїхали відвідати пані Світлану після операції. Коли познайомилися, зрозуміли, чому саме в домі цієї жінки замироточила ікона: в її глибоких блакитних очах стільки сили, впевненості, стільки чистоти, відданості й віри у Боже Слово! Ми довго розмовляли. Світлана розповідала про перебування в лікарні, про те, як несла до людей православне віровчення, читала молитви хворим у палаті, співала церковні пісні, як молила Бога про спасіння своє й усіх людей, що так цього потребували. Показувала світлину ікони Божої Матері, яка потічками сліз застерігала від біди. Фото, що завше мала при собі, Світлана прикладала до хворого місця, аби зменшити біль. Поділилася й тим, як здивувалися лікарі, мовляв, так успішно минула операція, – огляд засвідчив, що невдовзі можливе відновлення зору... 
…Їхали додому з піднесеними почуттями. Ні, таки не кількість банкнот визначає зміст людського існування. Щось набагато вище, духовне, що часто ігноруємо... А з ікони споглядала Матінка Божа, не приховуючи благодатних сліз. Подумалося, що тепер вона плаче від радості... 




Алла ГУМЕНЮК, Хмельниччина