Патріа́рх Мстисла́в (у світі: Скрипник Степан Іванович) (*10 квітня 1898, Полтава — †11 червня 1993, Ґрімсбі, Канада) — визначний український церковний діяч, патріарх УАПЦ.
Ранні роки, армія, суспільна праця
Народився у тодішньому центрі українського культурного життя на Лівобережжі — в Полтаві, відвідував Першу Полтавську класичну гімназію, продовжував навчання в офіцерській школі в Оренбурзі.
Військову службу відбув у арміях і Росії, і України — до поранення та відступом з українським військом до Польщі, де його інтерновано у Каліші. Був учасником національно-державних змагань 1917-1921 років, служив старшиною для особливих доручень Головного отамана Симона Петлюри, його рідного дядька.
У міжвоєнний період працював у кооперативних установах Галичини і Волині, належав до провідних членів Волинського українського об’єднання, навчався у Школі політичних наук у Варшаві. У 1930 році, бувши обраний послом до польського сейму, захищав права українців у Польщі. Брав участь у церковному та громадському житті: представляв мирян у єпархіальних радах, став членом Митрополичої ради та ініціатором і головою товариства "Українська школа” у Рівному. Очолював у 1941 році організацію допомоги та милосердя під назвою Український допомоговий комітет.
Праця на церковній ниві
Обраний заступником голови Холмської єпархіальної ради.
У квітні 1942 був висвячений у ієреї, а 14 травня згідно рішення Собору УАПЦ в Кафедральному Соборі Андрія Первозваного в Києві хіротонізований на єпископа Переяславського.
Заарештований гітлерівцями на українських землях та ув’язнений у тюрмах Чернігова і Прилук, з 1944 жив у Варшаві, згодом — у Словаччині, пізніш — у Німеччині, де очолював єпархії в Гессені, Вюртенберзі.
З 1947 року на північноамериканському континенті, обраний первоієрархом Української греко-православної церкви із титулом єпископа Вінніпезького і всієї Канади.
З 1949 очолив УПЦ в Америці та добився об’єднання з єпархією архієпископа Іоана (Теодоровича) на соборі в Нью-Йорку того ж року: владику Іоана було обрано митрополитом УПЦ у США, а його — заступником митрополита та головою Консисторії.
Збудував церковно-меморіальний комплекс у Саут-Баунд-Бруку: тут знаходяться Консисторія, друкарня, бібліотека, музей, духовна семінарія Святої Софії, церква-пам’ятник мученикам за свободу України, редакція журналу «Українське Православне Слово».
По смерті митрополитів Іоана (в 1971) та Никанора (в 1969) очолив УПЦ в США а також діаспору в Європі та Австралії.
У 1963 і 1971 зустрічався з Константинопольським Патріархом, домагався повернення УПЦ прав, якими вона користувалась до 1686 (екзархат у складі Константинопольського патріархату).
На початку 1976 року виступив на захист українського священика, радянського політичного в’язня, отця Василя Романюка (майбутнього патріарха Володимира), який демонстративно вийшов з-під ієрархії Російської православної церкви і оголосив про перехід до ієрархії УАПЦ.
Підтримував рух в Україні за відродження Української Автокефальної Православної Церкви, який почався в 1988 році, після святкування 1000-ліття Хрещення Руси-України.
Патріарх УАПЦ
На Всеукраїнському Православному Соборі в Києві 6 червня 1990 року, за участю більш як 700 делегатів з усієї України (серед яких було 7 єпископів і понад 200 священиків), Собором затверджено факт утворення УАПЦ і обрано його Патріархом Київським і всієї України.
А вже 18 листопада 1990 року в Соборі святої Софії в Києві відбулася його інтронізація: став першим Патріархом УАПЦ.
Помер у канадському місті Ґрімсбі. Похований на кладовищі у Саут-Баунд-Бруку, США.
Переглядів: 1210 |
Додав: Православна
| Рейтинг: 0.0/0 |
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі. [ Реєстрація | Вхід ]